Місто

Тихі вулички, де дрімають старі п’ятиповерхівки серед тополь. Гул метро і гамір ринків. Жовте листя на набережній. Фонтани на площі біля нового оперного, ролери трощать уже дещо стерті мармурові сходинки... Харків схожий і водночас несхожий на багато міст світу. Схожий домашнім духом, запахом весняної трави, ранковою метушнею і вечірньою втомою, кольоровими фасадами і фаст-фудом. Несхожий особливим виглядом. Дехто запевняє, що тут процвітає давній купецький дух, а харків’ян узагалі хлібом не годуй – дай що-небудь продати. Торгові доми, побудовані кращими архітекторами позаминулого сторіччя, дійсно формують у місті неповторний купецький дух. А дехто вважає, що місто провінційне в кращому розумінні цього слова, а багато в чому по-європейськи покращало. Немає сенсу сперечатися – праві всі.

А починалося все з дерев’яної фортеці, яку звели, щоб захистити південь Русі від настирливих татар. Була фортеця ця з дерева, з 10 сторожовими вежами і 12 гарматами, що сьогодні нікого, звичайно б, не стримало. Зате навколо фортеці вирили рів і насипали вал. Під фортецею прорили безліч підземних ходів, що й понині викликають у місцевих археологів творчий ентузіазм. До речі, дві гармати тих часів дотепер прикрашають місцевий історичний музей.

Що стосується імені міста, то, швидше за все, воно походить від назви місцевої ріки Харків. Ця версія здається найбільш вірогідною. Перші переселенці з України прийшли не на порожнє місце, бо тут уже колись було давнє поселення. На жаль, у ті часи ніхто не турбувався про археологічні розкопки, а тому можна лише ностальгічно припускати, дивлячись на знайдені вже в наш час предмети старовини, що перші поселення припадають на 12–13 століття, тобто час Русі домонгольської. У 13 столітті на цій території ґрунтовно “надебоширили” татаро-монголи, і довго ніхто не бажав тут жити. Лише в 15 столітті в нинішній харківській області з'явилися селяни, почалося масове заселення, і в результаті виник Харків.
Статус області змінювався неодноразово – вона була губернією, намісництвом, а з 1919 по 1934 роки Харків був, як відомо, столицею України. Видатний український філософ і поет Григорій Сковорода, доктор медицини і хірургії І.І. Базилевич, талановитий майстер перекладу, поет, бібліотекар Імператорської публічної бібліотеки М.І. Гнєдич – відомий перекладом на російську мову "Ілліади" Гомера, фізик В.В. Петров, історик М.Т. Каченовський, медик Є.Й. Мухін, перший професійний харківський архітектор П.А. Ярославський, котрий був губернським архітектором майже 30 років і ці роки присвятив планомірній забудові міста – це все наші люди. Серед вихованців засновника харківського університету В.Н. Каразіна – математик М.В. Остроградський, біолог І.І. Мечников, історик М.І. Костомаров, композитор М.В. Лисенко, письменник і драматург М.П. Старицький, художник Г.І. Семирадський. В університеті викладали засновник фізичної хімії М.М. Бекетов, математик В.А. Стеклов, філологи О.О. Потебня і І.І. Срезневський, історик Д.І. Багалій.

До речі, щодо харківського купецького духу, то для нього справді є всі підстави. У 19 столітті в Харкові працював найкращий муніципальний банк дореволюційної Росії – Харківський міський суспільний купецький банк, який був заснований на кошти громади. А на початку XX сторіччя місто взагалі стало фінансово-комерційним центром, де, крім банків, були зосереджені відділення міжнародних, кредитних і страхових товариств, працював ломбард, контори найбільших у Росії синдикатів "Продамет", "Продвугілля". Блищали вітрини магазинів, працювали ресторани, модистки шили французьке вбрання…

Навіть у найбільш дощову погоду Харків багатоликий і цікавий. Узяти хоча б символ Харкова – Дзеркальний струмінь. Цей фонтан по вул. Сумській був побудований через два роки після закінчення війни. Говорять, що своєю появою він зобов'язаний романтичній історії, яка пов'язувала двох немолодих закоханих. Чоловік був впливовою у Харкові людиною. Їх розлучило життя, але колишній фронтовик, який рухав владними важелями, поставив такий ось пам'ятник своїй вірності. Версія офіційна – фонтан був побудований на честь Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні.
Можна прогулятися в Саржин Яр, водички джерельної попити, на природу подивитися, а там дивишся – і «канатка» працює. Постояти на найбільшій в Європі площі Свободи й оцінити перший у країні зразок радянського конструктивізму – будинок Держпрому. Можна сходити на Узвіз Пассіонарії, що, до речі, був названий на честь Долорес Ібаррурі, яка деякий час жила в Харкові. Варто відвідати і художній музей – один з найстаріших у Харкові, а за цінністю колекції – особливо значущий в Україні: його колекція складає 20 тисяч експонатів, серед яких – унікальні витвори майстрів світового й українського живопису, графіки, скульптури, декоративно-прикладного мистецтва.

Є бажання зануритися в історію? Тоді вам на вулицю Римарську, найстарішу в Харкові – її забудовували в 17 столітті і заселяли, зважаючи на все, люди популярної в Харкові професії – ремісники з вироблення шкір. З перших будинків зберігся хіба що маленький двоповерховий житловий будинок № 4, решту будували вже пізніше великі чиновники, купці і духівництво. 

Чудовий Успенський собор, який увінчує дзвіниця з золотою банею, – найвищий будинок у Харкові (майже 90 метрів). Сьогодні тут знаходиться органний зал, але незабаром собор стане місцем тільки для богослужінь, як це й було споконвічно, а для органного залу відведене інше місце.

Харків якось стали переповнювати прецікаві пам'ятники. У міському саду Шевченка – сріблясто-чорний пам'ятник футбольному м'ячу; на Пушкінській – закохані, які цілуються; на вокзалі – бронзова фігура отця Федора з чайником. Еллочка-Людоїдка прикрашає собою вхід до кафе «Ріо». Говорять, є навіть пам'ятник вуху КДБ, яке все чує. У нас один з найстаріших у країні зоопарків, є навіть дитяча залізниця – майже як справжня! З весни і до осені дивовижні паровозики з охайними вагончиками, керовані дитячими командами залізничників, провезуть вас через мальовничий харківський лісопарк.

Є Салтівка – велика «спальня», де мешкає 200 тисяч городян і де за дві секунди можна заблукати. Є робоче селище ХТЗ – занесене ЮНЕСКО до списку світових історичних цінностей. Воно дотепер дихає ідеями соцкультпобуту: у квартирах багатьох будинків немає кухонь – мовляв, пролетарі повинні обідати в закладах громадського харчування.

Нині в Харківській області 27 районів, 17 міст, з яких найбільші – Харків з його півторамільйонним населенням, а також Ізюм і Лозова. Взагалі область вважається однією з найбільш урбанізованих – тут мешкає близько 6% населення України, на один квадратний кілометр припадає близько сотні мешканців. А кількість пам'ятників просто “зашкалює” – у нас їх в області понад 2,5 тис.! Це чудові Сковородинівка (меморіальний комплекс Григорія Сковороди), Шарівка – казкова садиба, заснована при поміщиках Ольховських, господарем якої в 19 столітті став багатий цукрозаводчик Леопольд Кенінг. Саме він і перетворив садибу на казковий світ, що складається з палацу-замку і парку, чарівність яких очевидна навіть при тій занедбаності, що панує там зараз.
Звичайно, Харків і область – аж ніяк не зона туризму. Тут немає ані мужніх гір, ані моря широкого. Але є милі місця, від яких дух захоплює. Не обов'язково повчальні пам'ятники. Просто закутки в арках старих будинків, де тихо спить час.

До речі…
Через 32 роки після звільнення Харкова вже відкрився Харківський метрополітен – другий за величиною в Україні.
У Харкові майже 70 вищих навчальних закладів.
У місті 6 театрів, філармонія, кіноконцертні зали, цирк, чимало музеїв і бібліотек. Фонди Державної наукової бібліотеки ім. В. Короленка містять понад 6,5 млн. книг.
У нас 19 стадіонів, 850 спортивних майданчиків, 363 спортивних зали, понад 40 тенісних кортів, 19 плавальних басейнів. До історії Олімпійського руху назавжди ввійшли імена харків'ян – дворазових олімпійських чемпіонів Рустама Шарипова (спортивна гімнастика), Людмили Джигалової (легка атлетика), Юрія Пояркова (волейбол), олімпійських чемпіонів Марії Гороховської (спортивна гімнастика), Ігоря Рибалки (важка атлетика), Василя Матушевича, Юрія Венгеровського (волейбол), Олексія Баркалова (водне поло), Ігоря Целовальника, Володимира Мовчана (велоспорт на треку), Яни Клочкової (плавання).
Харків готується приймати ігри Євро–2012.

Ірина Росинська
(спеціально для democracyconference.org)